Liliputins in German -219

Der Rosinenbomber-Flieger Onkel Wackelfluegel hatte bestimmt keine Rosinen im
Kopf ... "
Angela Merkel

Keiner kann dem Rosinenbomber-Flieger Onkel Wackelfluegel vorwerfen, dass er im Jahre 1948 mit Rosinen gehandelt hat ... "
Frank-Walter Steinmeier

 

Liliputins. What, the heck, is this ?
http://www.stihi.ru/2012/08/18/5368




***

Rosinen im Kopf haben

dict.cc:  optimistische / uebermuetige Plaene haben; unrealistische Traeume haben 

"Ein gross einsteigen wollender Investor aus Muenchen hatte zwar 'viele Rosinen im Kopf', aber offensichtlich zu wenig Geld - er ging pleite"; "Er war so offen, so frei und bescheiden. Er hatte keine 'Rosinen im Kopf'. Er war ganz fuer das da, was im Moment geschah"; "Wann ist ein Ziel ein Ziel? Manche haben 'Rosinen' im Kopf und das sind keine wirklichen Ziele" 
umgangssprachlich; "Rosine" ist eine Umbildung des franz. raisin (Traube), das seinerseits auf lat. racemus (Beere) beruht. Seit dem fruehen 15. Jahrhundert ist der Begriff zusammen mit dem Handelsgut in Deutschland nachweisbar 

***

mit Rosinen gehandelt haben

dict.cc:  das Nachsehen haben; keinen Erfolg haben; falsch kalkulieren; sich irren; Pech haben    selten 


***

Rosinenbomber

aus Wikipedia, der freien Enzyklopaedie

 
Zweimotoriger Rosinenbomber vom Typ Douglas C-47 Skytrain der Air Service Berlin unter dem Dach des ehemaligen Flughafens Tempelhof

Rosinenbomber (in den USA bekannt als Candy bomber oder Raisin bomber) ist die umgangssprachliche Bezeichnung fьr die Flugzeuge der Alliierten zur Zeit der Berliner Luftbrьcke, die West-Berlin mit Lebensmitteln und anderen lebenswichtigen Hilfsmitteln versorgten. Dazu gehцrte ganz wesentlich auch Brennmaterial wie Briketts.

Geschichte
 
Viermotoriger Rosinenbomber vom Typ Douglas C-54 Skymaster als Denkmal am ehemaligen Flughafen Tempelhof

Berliner Kinder spielen 1948 mit Spielzeugmodellen die Luftbrьcke nach

Die Douglas C-47 Skytrain von Air Service Berlin wirft zum 60. Jahrestag des Endes der Berlin-Blockade SьЯigkeiten ьber dem geschlossenen Flughafen Tempelhof ab

Der Name nimmt Bezug auf die freiwilligen Hilfspakete, die die amerikanischen Flugzeugbesatzungen vor der Landung und vor der eigentlichen Verteilung an kleinen selbstgebastelten Fallschirmen aus dem Flugzeug warfen, um den wartenden Kindern eine Freude zu machen. Die abgeworfenen Pдckchen enthielten meistens Schokolade und Kaugummi und vermutlich auch Rosinen.

Diese Idee wird heute dem Piloten Gail Halvorsen zugerechnet. Dieser fing an, Schokoladentafeln, die er von seinen Verwandten aus Amerika zugeschickt bekam, an Taschentьcher zu binden und sie vor der Landung ьber Berlin abzuwerfen. Nachdem die Medien von den heimlichen Abwьrfen erfuhren, zog die Aktion bald weite Kreise und es sammelten die gesamten Air-Force-Flieger und ganz Amerika SьЯigkeiten und Kaugummis, um damit die Operation Little Vittles (kleiner Proviant) zu unterstьtzen.

In der heutigen Erinnerung wird der Beiname auf alle Flugzeuge der Berliner Luftbrьcke bezogen, auch wenn historisch nicht alle Flugzeuge am Abwurf von SьЯigkeiten beteiligt waren. Am verbreitetsten war allerdings die viermotorige Douglas C-54 Skymaster der Amerikaner.

An der Luftbrьcke nahmen Piloten und Flugzeuge mehrerer Nationen teil, die mit allen mцglichen Flugzeugtypen verschiedene Ziele in Berlin anflogen, einschlieЯlich Landungen auf der Havel bei Kladow mit britischen Flugbooten. Die Anflugstrecken zum damaligen Flughafen Tempelhof und dem wдhrend der Blockade erbauten Flughafen Tegel fьhrten allerdings ьber dicht besiedeltes Stadtgebiet, wo sich viele Kinder nach der Schule versammelten, um auf die Rosinenbomber zu warten.

Historische Flugzeuge

Aus den Zeiten der Luftbrьcke sind verschiedene einzelne Flugzeuge erhalten geblieben. Neben der seit vielen Jahren auf dem Gelдnde des Berliner Flughafens Tempelhof aufgestellten C-54 existieren als flugfдhig erhaltene Exemplare die Douglas C-47 Skytrain Rosinenbomber von Air Service Berlin,[1] mit der bis zum Unfall 2010 Rundflьge ьber Berlin angeboten wurden und die Douglas C-54 Spirit of Freedom,[2] die vor allem in den USA regelmдЯig als fliegendes Museum auf Flugschauen zu sehen ist.

Am 19. Juni 2010 verunglьckte die Douglas C-47 Skytrain Rosinenbomber des Air Service Berlin – nach Angaben der Fluggesellschaft die letzte flugfдhige Maschine dieses Typs in Deutschland und historisches Flugzeug der Luftbrьcke – bei einer Notlandung wegen eines Kurbelwellenbruchs[3] auf dem Ausbaugelдnde des Flughafens in Schцnefeld. Die Maschine wurde stark beschдdigt und es gab sieben Leichtverletzte.[4] Die Maschine soll nach Plдnen des Betreibers wieder flugfдhig aufgearbeitet werden[1] und ab 2014 erneut fьr Rundflьge eingesetzt werden.[5] Dazu sollen Teile der verunglьckten Maschinen mit einem weiteren, Mitte 2013 neu angeschafften, Flugzeug zusammengefьgt werden.[5]

Weblinks

Commons: Rosinenbomber – Sammlung von Bildern, Videos und Audiodateien
Rosinenbomber, Auszьge aus der Objektbroschьre, Stiftung Haus der Geschichte der Bundesrepublik Deutschland, Berlin, 1996


***

Gail  Halvorsen

aus Wikipedia, der freien Enzyklopaedie


Gail Seymore Halvorsen (* 10. Oktober 1920 in Salt Lake City, Utah, USA) war ein Pilot der amerikanischen Luftwaffe wдhrend der Berliner Luftbrьcke („Operation Vittles“) 1948/1949 und wurde als Candy Bomber zuerst in Berlin, spдter weltweit berьhmt. Er ist Oberst a.D.

Kurz vor der Landung auf dem im US-Sektor Berlins befindlichen Flughafen Tempelhof warf er fьr die dort neugierig auf kleinen Trьmmerbergen auf der Neukцllner Seite wartenden Kinder an kleinen Fallschirmen befestigte SьЯigkeiten ab. Diese Aktionen („Operation Little Vittles“ – Operation Kleiner Proviant) brachten den an der Luftbrьcke beteiligten Piloten und Flugzeugen den Namen „Rosinenbomber“ (in den USA „Candy Bomber“) ein. Da die Flugzeuge in Tempelhof im 90-Sekunden-Takt einflogen, konnten die wartenden Kinder seine Maschine vom Boden aus nicht von den anderen unterscheiden. Er verabredete deshalb mit den Kindern, dass er beim Anflug mit den Tragflдchen „wackeln“ wьrde (daher sein Spitzname „Onkel Wackelflьgel“), um sich zu erkennen zu geben.

Diese Aktionen wurden bald von der Presse aufgegriffen und publiziert. Dies lцste eine Welle der Unterstьtzung aus, Halvorsen und seine Crew hatten bald tдglich 425 Kilo SьЯigkeiten zum Abwurf zur Verfьgung. Zum Ende der Luftbrьcke hatten insgesamt etwa 25 Flugzeugbesatzungen 23 Tonnen SьЯigkeiten ьber Berlin abgeworfen. Als Motiv fьr den Abwurf von Schokolade, Kaugummi und anderen SьЯigkeiten дuЯerte Halvorsen, dass er dies getan habe, um den an Not und Entbehrungen gewцhnten Kindern im zerbombten Berlin eine Freude zu machen. Viele Zeitzeugen sind sich einig, dass diese Aktionen das Bild der US-Amerikaner im Nachkriegs-Deutschland maЯgeblich positiv beeinflusst haben.

***

http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2014/08/19/7035184/

Фальшстарт. К отношениям Меркель и Путина. Юбилей

Борис Дрогомирецкий, для УП _ Вторник, 19 августа 2014, 09:41
Версия для печати Комментарии25
Фото supercoolpics.comВід самого початку перебігу подій так званої неоголошеної війни нас, українців, не влаштовувала позиція міжнародної спільноти. До кожної інституції, що вважає себе серйозним гравцем на політичному полі сьогодення, практично до кожної держави – є запитання. Але наразі про Німеччину.

Ту саму, яка ніяк не визначиться зі своїм нагрітим місцем: чи вона – зразок порядку, стабільності, розквіту, чи вона – постійне сухе поліно в печі, що очікує запаленого сірника, щоб вогнем війни щедро розжарювати плиту, на якій не зможе спокійно всидіти жодна з країн світу.

Хто виступає в образі сірника – не важко здогадатися. Важче зрозуміти, чому цивілізовану Німеччину так безпосередньо стосується одне з головних правил науки історії: "Історія вчить, що вона нікого нічому не вчить".

Пригадуєте, як, висловлюючись делікатно, здивувало офіційне повідомлення прес-служби уряду Німеччини за підсумками футбольної зустрічі Меркель з Путіним, яке по-дитячому безпосередньо констатувало: "Обоє зійшлися на думці, що якомога швидше повинні бути проведені прямі переговори між українським урядом і сепаратистами у форматі відео конференції".

Чи то бразилійська спека тоді так подіяла на пані Меркель? Чи перемога збірної Німеччини на футбольному Мундіалі? Чи, може, знає Путін – цей "великий серцеїд" – якісь таємні слабинки Залізного канцлера?

Звичайно, українці далекі від того, щоб наївно вірити і сподіватися на те, що комусь у цьому світі болить доля України і українців. Але маємо дуже щирі сподівання, що великим світу цього болить за власні держави і народи.

Проте, "бразильські діалоги" наштовхують, що багатьом аж не терпиться щось "замутити".

У будь-якому випадку тоді стався ФАЛЬШСТАРТ. Угоду між Німеччиною і Росією пасувало б укладати через місяць, до ЮВІЛЕЮ.

23 серпня 1939 року мине 75 років з часу підписання пакту Ріббентропа-Молотова. Про нього самого сказано вже дуже багато, і він не є предметом сьогоднішнього зацікавлення. Зараз лише нагадаємо пані Меркель: його наслідком стала Друга світова.

У ході Другої світової Німеччина, за різними даними, втратила від 3-х до 7-ми мільйонів убитими на фронтах; від 3,8 до 6 мільйонів загиблих серед мирного населення.

Називаються також цифри: 6 035 000 поранених і 1 065 000 полонених; 15 мільйонів громадян Німеччини стали біженцями і вигнанцями.

Фінансові втрати країни обраховують сотнями мільярдів доларів; колосальні руйнування, знищення тисяч міст і сіл…

Про втрати інших учасників тієї війни не говоримо лише з тих міркувань, що, якщо пані Меркель байдуже, ЩО може очікувати її Батьківщину в разі виникнення нової війни, то до всіх інших можливих учасників такої трагедії їй буде ще більше байдуже.

Визнаємо, критикувати завжди легше. А спробував би хтось перекласти на себе ношу з тендітних плечей Залізного канцлера! Адже різкі рухи в бік Росії можуть негативно вплинути на економіку самої Німеччини, за яку так щиро несе всю повноту відповідальності пані Меркель!

І ще ця клята енергетична залежність Німеччини від Росії! Ну, як, скажіть, можна залишити своїх співгромадян без російського палива?! Це ж буде зрадою інтересів усього німецького народу!

Треба зробити поблажку на вік Ангели Меркель. Вона, звичайно, не пам’ятає, що Гітлер, розпочинаючи війну 1939-го року, нафту отримував лише з Румунії та СРСР – своїх надійних союзників. А своє синтетичне паливо в більш-менш пристойних об’ємах Німеччина змогла продукувати лише з 1943-го року.

Це не завадило "надійному" союзникові Сталіну 20 червня 1940 року таємно сформувати Південний фронт на кордоні з Румунією і зажадати від її уряду негайного повернення Бессарабії та Північної Буковини. Румунський уряд, реально оцінивши ситуацію на своїх кордонах, віддав наказ військам відступити.

Чи конче саме тоді Сталіну треба було частини "колишніх земель Російської імперії"?

Відповідь дає "Військово-історичний журнал" №10 за 1991 рік словами доктора історичних наук, професора, полковника Орлова: "З території Бессарабії радянська авіація могла тримати під контролем нафтові промисли Румунії, які, нагадаємо, були основним постачальником вже воюючої в Європі Німеччини, а Буковиною проходила залізниця стратегічного значення Одеса-Кишинів-Чернівці-Львів, яка мала європейську колію і дозволяла використовувати рухомий склад по залізницях Європи".

Нагадаємо, що тоді, в 1940-му році ще діяв пакт Ріббентропа-Молотова, який 28 вересня 1939 року був доповнений "Договором про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною".

Пізніше, аналізуючи ці "дружні стосунки" відомий теоретик стратегії Безіл Ліддел Гарт, британський офіцер, 1895-1970, учасник Першої світової війни, військовий критик, який одразу після Другої світової взяв інтерв’ю в багатьох німецьких генералів і опублікував їх у книгах "Інша сторона пагорба" та "Німецькі генерали розповідають", впевнено констатував, що саме ці дії Червоної армії були тим поштовхом, який змусив Гітлера замислитися над нападом на СРСР, як єдиним способом порятунку Німеччини.

Тобто Радянський Союз налякав Гітлера і спровокував напад на себе.

Цікаво, чи згадав тоді Гітлер слова свого великого співвітчизника Бісмарка про те, що жоден договір з Росією не вартий навіть листка паперу, на якому він написаний? Цікаво, чи нагадує про це собі пані Меркель?..

Та повернімося до російської нафти і німецької залежності від неї. Німеччині, звичайно, видніше, наскільки ця залежність є великою і чи можна її позбутися. Але спершу невелике уточнення: а коли ця залежність взагалі виникла? Хто її допустив?

Коли Хрущов, перебуваючи біля керма СРСР, нехтуючи застереженнями великого російського вченого Менделєєва "Опалювати нафтою – опалювати асигнаціями" і ще більш чітким застереженням свого попередника Сталіна "Торгувати ресурсами – торгувати Батьківщиною", взявся реалізовувати свій другий грандіозний проект, нагадаю, першим була розорана цілина, яка обернулася екологічною катастрофою для Казахстану – будівництво найпотужнішого в світі трубопроводу, яким викачану в СРСР нафту можна буде продавати своїм сусідам в Європі, маленька Ангела ще аж ніяк не переймалася питаннями державної ваги, бо ходила пішки попід стіл.

У Хрущова тоді була лише одна невеличка проблемка: тодішня промисловість ні Країни Рад, ні країн-побратимів, включно зі Східною Німеччиною, не могла виготовляти труби великого діаметру.

Та їх виготовляла Західна Німеччина. Однак її керівництво одразу зрозуміло, якою небезпечною може бути залежність Європи від поставок радянської нафти, і наклало ембарго на продаж таких труб.

Тут би можна було поставити крапку. Але не тоді, коли мова йде про гроші. Про великі гроші… Західних німців тоді вдалося "переконати", заплативши їм абсолютно захмарну ціну. Тому, питання, завдяки кому "Дружба" стала ярмом для друзів – питання далеко не риторичне. Як і те, чому через створену німцями самим собі проблему енергетичної залежності, має страждати Україна.

Без сумніву, що про невдалий досвід поділу чужої території Німеччиною і Радянським Союзом, який привів до спільного кордону і, як наслідок, війни, в самій Німеччині ще не забули.

Тому тепер зроблено суттєву поправку: німці готові розділити за сферами впливу Україну – Ангела Меркель через свого представника відкрито висловилася за федералізацію України, як єдиний вихід з Кримської кризи, ще 4 березня 2014 року.

Але залишимо такою собі "подушкою безпеки" Польщу, і це вже будуть проблеми Польщі – безпосередній кордон з Росією.

Нинішній Польщі слід віддати належне. Хто-хто, а вона добре запам’ятала уроки минулого. "Новий поділ України, як правило, продовжується черговим поділом Польщі", – говорить Володимир Сергійчук, доктор історичних наук, професор КНУ імені Шевченка.

Тому, відклавши вбік усі питання далеко небезхмарних стосунків з Україною, Польща якнайактивніше кинулася на захист її інтересів, добре розуміючи, що цим самим, у першу чергу, захищає свої власні.

Зрештою, вік Меркель дозволяє добре пам’ятати, якою радістю для німців було падіння Берлінської стіни.

І, певне, вона б мала поцікавитися причинами такої радості. Як і тим, що рівно за рік до її народження 16-17 червня 1953 року східні німці спробували скористатися історичним моментом – смертю Сталіна.

Проте, танки і бронемашини на вулицях Берліна, які були тихо введені вночі радянськими і східнонімецькими військами, і з яких було відкрито вогонь, спрямований в юрбу мирних мітингувальників, дуже швидко "утвердили" демонстрантів, що в зовнішній політиці СРСР навіть зі смертю вождя нічого не планує мінятися.

За розсекреченими 1990 року документами тоді арештовано і затримано було 9 530 маніфестантів, 400 поранено, 125 вбито, з яких 12 – показова розстріляні.

Своя Небесна сотня є і в Німеччини. І теж за спробу вирватися з "дружніх" обіймів Москви.

За оприлюдненою інформацією до часу Берлінського повстання 1953-го року зі Східної Німеччини до Західної втекло близько півмільйона німців.

Щоб східні німці не втікали до Західної Німеччини від принесеного їм "комуністичного щастя" кордони надійно зачинили, а прикордонникам віддали наказ стріляти всіх, хто невдячно втікає від цього "щастя".

Чи, може, поживши без "комуністичного щастя", німці сьогодні знов готові на референдумі з показником у 96,6% підтвердити свою готовність возз’єднатися тепер з Росією Путіна?!

Цікаво було б побачити реакцію німців на пропозицію пані Меркель провести таке всенародне опитування, бодай, у межах колишньої Східної Німеччини…

Але ще раз повернімося до енергетичної безпеки Німеччини.

Пані Канцлер не знає, як позбутися залежності від російського газу? Та просто. Так, як це зробили мешканці Західного Берліна, який був після війни поділений на сфери впливу, як і вся Німеччина.

Коли всупереч Потсдамським угодам 24 червня 1948, Сталін влаштував його транспортну блокаду, розраховуючи, що країни-переможці відмовляться від своєї частки Берліна, який більмом сидів на тілі Східної Німеччини…

А самі західні берлінці, опинившись в голоді і холоді, попросяться в обійми "дружнього" СРСР.

Країни Заходу відповіли небаченим досі постачанням продуктами і найнеобхіднішими речами мешканців Західного Берліна повітряним шляхом. За дев’ять місяців блокади було здійснено 278 228 польотів транспортної авіації, доставлено 2 326 406 тон вантажу.

Паливом у зимовому Західному Берліні стали столітні дерева з бульварів і парків міста: їх порізали на дрова, але не здалися…

Може, пані Меркель не знає, або забула, що тоді, в часі врятування західних німців, сталося немало надзвичайних подій, у ході яких загинуло 31 американський і 32 британських льотчиків, 13 громадян Німеччини.

От якби маленька Ангела в 1949 році стояла серед берлінських дітей в очікуванні так званих Rosinenbomber – "родзинкових бомбардувань"!

І з нетерпінням вдивлялася у небо в очікуванні солодощів – шоколаду, вафель, жуйок та родзинок – які за власною ініціативою перед посадкою в Темпельхофі скидали берлінським дітям американські льотчики!

Цю ідею, до слова, приписують Гейлу Хелворсену, котрий першим прив’язав носові хусточки в якості парашутів до упаковок з шоколадними вафлями, які отримував у посилках з Батьківщини.

Згодом акцію підтримали інші пілоти, а збір солодощів під назвою "Малий провіант" охопив усю Америку…

От тоді пані Меркель була б чуйнішою до дитячих доль в зоні української АТО і, будучи Канцлером, відповідальнішою в питаннях підбору партнерів і друзів для своєї країни…

Хтось скаже, що занадто гострі висловлювання в її бік, що бракує лояльності – "конкретного, доброзичливого відношення до кого-небудь", забуваючи при цьому, що ЛОЯЛЬНІСТЬ також означає "вірність діючим законам, постановам органів влади".

І хто знає, чи не стане українське питання в майбутньому фатальною підніжкою у впевненій ході пані Ангели Меркель владною дорогою.

Борис Дрогомирецький, магістрант Українського Вільного Університету, Мюнхен, Німеччина, для УП