Чорні хмари, а в них вороги проклятущі
Попіл, вогонь, стрілянини запал.
Мертва земля, а на ній мертві душі,
У полоні бездонних мовчань.
Не співає вже пісні, моя Україна,
Чуть лиш крик як кровава безодня сумний.
Ти за мить, моя матінко, вся посивіла,
Крадуть нелюди, рвуть всю тебе на шматки.
Ті їх руки жадають лиш златів багатства,
Їм на чхать на людскі почуття,
Їхні пики страшніші за біса, за пекло,
А з їх вуст вилітає мерзотна змія.
Я прошу тебе мила моя Батьківщина,
Збери сили в собі на останній ковток.
Посади їм зернятко своє всередину,
Хай коханням в душі проростає воно.
***
© Copyright: Валерия Бардак, 2014
Свидетельство о публикации №114081906842
Свидетельство о публикации №114081906842
Рецензии