Лина Костенко - Уже пришло, наверно, будущее

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Вже почалось, мабуть, майбутнє...»
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=3319



Уже пришло, наверно, будущее.   
Уже, похоже, началось.   
Незабываемое сохранится лучше,   
Оно ведь инеем пронизано насквозь!

Не обесценивайте ценное,   
Не затеряйте вы себя в толпе.   
Не променяйте всё неповторимое   
Хоть сотнею эрзацами, в себе!

Минуют фронды и жиронды,   
Исчезнут слава и успех.   
Вглядитесь в улыбку Джоконды,   
Она не исчезнет вовек.

Любите твАрей и травинки,   
И солнце завтрашнего дня,   
Закаты в сумеречной дымке,   
И благороднейшую иноходь коня.

И в спешке помните вагонной   
О неизбежности утрат,   
Как кисти рафаэлевской Мадонна   
Грядущего встречает взгляд!   

В эпоху спорта и синтетики — 
Разнообразия людского пестрота.   
Пусть хрупкие пальцы этики   
Растормошат всем сердце и уста.


____________________________________________

*Лiна Костенко
«Вже почалось, мабуть, майбутнє...»
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=3319



Вже  почалось,  мабуть,  майбутнє. 
Оце,  либонь,  вже  почалось… 
Не  забувайте  незабутнє, 
воно  вже  інеєм  взялось! 

І  не  знецінюйте  коштовне, 
не  загубіться  у  юрбі. 
Не  проміняйте  неповторне 
на  сто  ерзаців  у  собі! 

Минають  фронди  і  жіронди, 
минає  славне  і  гучне. 
Шукайте  посмішку  Джоконди, 
вона  ніколи  не  мине. 

Любіть  травинку,  і  тваринку, 
і  сонце  завтрашнього  дня, 
вечірню  в  попелі  жаринку, 
шляхетну  інохідь  коня. 

Згадайте  в  поспіху  вагона, 
в  невідворотності  зникань, 
як  рафаелівська  Мадонна 
у  вічі  дивиться  вікам! 

В  епоху  спорту  і  синтетики 
людей  велика  ряснота. 
Нехай  тендітні  пальці  етики 
торкнуть  вам  серце  і  вуста.