Сьогодні вже не до віршів про кохання,
Сьогодні здається навіть, що востаннє
Ллється музика душі,
Але сумна дуже, такі й вірші.
Це все прикро, це все боляче.
Україну розривають, кров її тече.
Такого й неможливо було уявити,
А тепер ми змушені таку печаль-біду терпіти.
Хто придумав це все? Яка страшна жага влади
З усіх боків, - куди не йди.
Нікуди йти, нікуди й не хочеться.
Розривають країну так, наче дрочаться.
Засівається ворожнеча між нами
Ними, ще вчора «вірними її синами».
Терпіння нам і сили, браття,
Молімося, хоч в нас вже й не таке завзяття.
Павел Войтович,1.03.2014
мол мося
© Copyright: Павел Войтович, 2014
Свидетельство о публикации №114081705161
Свидетельство о публикации №114081705161
Рецензии