Осінній день, я так тебе чекала
Щодня надії в серці я плекала
Тепер здається все чудово
І навіть я не хочу вже нічого
Лиш так сидіти в листі серед парку
Отак радіти дню уже від ранку
Поглянуть як багріє сонце у моє віконце
Вдихнути це повітря і злетіти…
Метафорично звісно, бо я людина
Але у цій гармонії з природою
На мить забула свою я сутність
Через твою присутність
Осінній день, я так тебе люблю
І цю любов я іншим подарую
Можливо цим нікого не здивую
Проте полегшення відчую…
Люблю
© Copyright: Анна Малышенко, 2014
Свидетельство о публикации №114081704176
Свидетельство о публикации №114081704176
Рецензии
