Буває, гляну я в твої ті карі очі
і забуваю все на світі, все.
Я б з тобою з ранку і до ночі,
блукала куди вітер занесе.
Ми з тобою мов ті дві сніжинки,
кружляли б десь у вихорі надій.
З’єдналися б дві половинки,
в один великий сильний буревій.
І не приносили б ми людям горе,
розруху, сльози, неземну печаль.
Лише солодких радощів бездонне море,
і серце чисте, мов гірський кришталь.
***
© Copyright: Крилата, 2014
Свидетельство о публикации №114081703133
Свидетельство о публикации №114081703133
Рецензии