Він був ще хлопцем молодим,
І слів жорстоких він боявся,
І мрії линули, мов дим,
Та все забути намагався.
Лиш покидати не хотів
Кохану рідну Батьківщину,
Та швидкий потяг вже летів,
І він залишив Україну.
Вона не встигла лиш на мить,
Хустина сліз не приховала,
І серце наче не бринить.
Подумав: "Значить не кохала".
І кожен день, і кожну мить,
Вона себе за те картала,
Що в ту сумну, останню мить
Не встигла, не поцілувала.
Та лист летів, немов стріла.
Війна життя перевернула,
А він все думав, як вона?
Кохана, мене не забула?
І раптом постріл пролунав,
І серце битись перестало,
І не дізналась, як кохав,
І не дізнався, як кохала.
05.04.10
Несправджен над
© Copyright: Инна Руденко, 2014
Свидетельство о публикации №114081710049
Свидетельство о публикации №114081710049
Рецензии