Завтра. «Завтра» - скільки раз
Ми собі повторюємо.
Наче дурень, думкою багатіємо,
Що ще є час.
Часу обмаль, час іде, -
Він, як транзитний пасажир.
Немов зефір
Рожевий. Так ніжно й акуратно розтає.
Плине швиденько. Не вертає.
Хоча він, може, і стоїть на місці,
А наші дії – лиш як руки в тісті, -
Немов корисні. Але щось заважає.
Час…Дні, секунди, години,
Наче й тижні, але ж роки…
Твори, не покладаючи жодної руки,
Не чекай ані хвилини.
Минає день, минає ніч,
Так, ніби й не було нічого.
Ніколи. І нікого.
Немов все у піч.
Чи в пекло, чи в рай, -
Здається, байдуже.
І за такі слова вже
Господь простить нехай.
Бо маємо лиш мить.
І нею живемо. Чи повинні.
Бо нам не сховатись. Навіть у скрині.
Так от: спецзавдання. Зараз. Жить.
завтра
© Copyright: Павел Войтович, 2014
Свидетельство о публикации №114081603804
Свидетельство о публикации №114081603804
Рецензии