На ліжку,
Що стоїть поряд мого ліжка,
Лежить хтось.
Ось тільки ніяк не згадаю хто це.
Засинаю і прокидаюсь,
Засинаю і прокидаюсь,
А ліжко поряд вже чомусь пусте,
Біліє в темноті своїм прямокутником.
Без людей втрачаю силу,
Її залишок відбирає останнє сновидіння.
Я відсовуюсь до стіни,
Обличчям до відчинених дверей,
Щоб не підставляти спину і потилицю тим,
Хто нечутно в них з’явиться,
Обов’язково з’явиться,
Як тільки я відвернусь чи заплющу очі.
Роман Рой... Без людей... укр
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2014
Свидетельство о публикации №114081505045
Свидетельство о публикации №114081505045
Рецензии
