Ти, мабуть, знаєш, як шумлять Гаї,
Остистими відростками колишуться Степи,
Де Птиця сяде на гілку Берези
І заспіває піснею весни.
Ти, мабуть, знаєш, як Вода дзюркоче,
Згори донизу, як малюк, шепоче.
Нове життя вона до нас несе,
Але не забуває: що, і як, і де.
Десь там у полі Вітер дме,
Старі й нові чутки – до нас він донесе.
Ніхто не в силах скорить його могучу волю,
Немовби, на коні, у дикому він полі.
На небі розвивається Гроза.
І Блискавка літа, немов оса.
Вогонь здійняла – скажена в нас вона.
Всі вони із Громом – шалена дітвора.
Ти, мабуть, знаєш, як шумлять Гаї,
Цією грою передають вітання Вони тобі.
А ти їх слухай і не зволікай,
Хутчіш Природу йди і пізнавай.
14.08.2014
***
© Copyright: Евгаш Анохин, 2014
Свидетельство о публикации №114081409016
Свидетельство о публикации №114081409016
Рецензии