Дивлюся на фото... Геть зжовкло від часу.
Захоплює подих з чуттів, ніби п’яних.
Коптили в тім віці ще лампи на гасі,
І крали коней у заможних цигани.
Ось думка злітає, мов з квітки метелик,
В ній радощі пращурів, сни і печалі,
Здригнулось серде`нько, мов мальви кошелик,
А думка вже манить крильцятами в далі.
Ця жіночка статна, то матінка тата.
Інакше – бабуся твоя. Лиш вдивися:
Ви, дійсно, подібні, нема що й казати –
До болю родинна є схожість у лицях.
І все, що таємно заховане в генах,
Ти чуєш і бачиш у мить цю знаменну,
А дума – метелик. Здалося, напевно...
А, може, все правда? Так є, достеменно?
Навiяне
© Copyright: Валентина Чайковская, 2014
Свидетельство о публикации №114081302598
Свидетельство о публикации №114081302598
Рецензии
