Лина Костенко. Иду по полю

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Іду в полях. Нікого і ніде...»*
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16548

Иду по полю. Никого нигде.
Заход в полнеба золотом червоным.
Удод бредёт, петляя шаг, при мне.
Он для меня как малый чичероне.

Здесь пчёлами разносится пыльца,
И муравей над жертвой созерцает, -
На шаг приближусь если я, слегка
Он встрепенётся, дальше зашагает.

В печали цепенеет всё во мне.
Погост стал шире. Груша постарела.
Быть может также там в чужой стране
Кому-то даже птица не запела.

И он идёт, и я себе иду.
Идём вдвоём, под вечер ярче блики.
А он, идя, дудукает: ду-ду!
Овраг, и дальше дети в ежевике!

Текст оригинала:
*Лiна Костенко
«Іду в полях. Нікого і ніде...»
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=16548


Іду  в  полях.  Нікого  і  ніде.
Півнеба  захід  -  золото  червоне.
Я  йду,  і  одуд  стежокю  іде,
моїх  полів  маленький  чичероне.

Де  бджоли  носять  сонячний  пилок
і  муравель  над  здобиччю  міркує,  -
ледь  я  зміню  дистанцію  на  крок,
він  перепурхне  й  далі  чимчикує.

Я  чую  смутку  пальці  крижані.
Розрісся  цвинтар.  Груша  постаріла.
Мабуть,  людину  десь  на  чужині
отак  би  жодна  пташка  не  зустріла.

І  він  іде,  і  я  собі  іду.
Йдемо  удвох  під  вечір  по  стежині.
А  він  мені  дудукає:  ду-ду!
А  далі  яр  і  діти  у  ожині.