Матусю, рідненька!
Додому ніколи
вже не повернуся, -
у танку згорів.
Прости, моя ненько!
В серпневому полі
Зі смертю зустрітися
Я не хотів.
Та доля нещадно
мій шлях обірвала
на нашій,стікаючій
кров`ю землі.
Буремні лещата
війни зруйнували
усі мої мрії,
надії мої.
Тобі не діждатись
від мене онуків,
бо я одружитися
так і не встиг.
Довічною стала
з тобою розлука,
що горем торкнулася
скроней твоїх.
Не плач, моя мамо!
Від тебе нікуди
уже не піду, -
залишусь спочивать.
землиця рідненька
упаде на груди,
і буде мене
відтепер обіймать.
Я жити хотів,
я любив тебе дуже!
Та нашу Вкраїну
пішов захищать,
і спів солов`їний...
Той спалах порушив,
так стрімко спалив
моє юне життя.
На вранішню землю
упала росиця,
і сонце ласкаве
повільно встає...
В тім полі пшениця
буя й колоситься,
шепочучи ім`я
прекрасне твоє.
9 августа 2014 г.
Requiem
© Copyright: Юлия Щербатюк, 2014
Свидетельство о публикации №114081102306
Свидетельство о публикации №114081102306
Рецензии