Муса Джалиль. Волки 1943 На украинском языке

ВОВКИ(1943)
 (Переклад з М.Джаліля/ І. Френкеля)

Люди кров проливають в боях:
За добу скільки тисяч помре!
Чують здобичі запах, кружком
Вовки нишпорять ніч на живе.

Розгоряються очі вовчиськ:
М'ясо коней і м'ясо людей!
Ось стрільби однієї ціна!
Ось нічний урожай батарей!

Зграї вовчої грізний вожак
Потішався банкету, хмелів, -
Вмить завмер. Це його прикував
Тяжкий стогін, що поруч злетів.

Головою в березу спиравсь,
Марив ранений, болем томивсь.
І береза хиталась над ним.
Побивалась, як мати, над ним.

Все, жаліючи, плаче кругом:
І стебло, і останній листок –
Осідає в траві не роса,
А невинні сльозини квіток.

Старий вовк зупинивсь над бійцем,
Обдививсь і обнюхав його,
Та ще в очі заглянув, чомусь
Не чіпав бідолаху, пішов.

На світанку і люди прийшли.
Бачать: ранений дихає ще.
І надія якась іще є,
Що з іскринки життя спалахне.

Люди в тіло ввігнали вперед
Шомпол з вогнища, без каяття,
Потім вже на березі, в петлі,
Це безсиле сконало життя…

Люди кров проливають в боях:
За добу скільки тисяч помре!
Чують здобичі запах, кружком
Вовки нишпорять ніч на живе.
Вовки – звірі! Страшніше звірюк
Зграї хижих двоногих тварюк. 



Муса Джалиль/ И.Френкель

Волки(1943)

     Люди кровь проливают в боях:
     Сколько тысяч за сутки умрет!
     Чуя запах добычи, вблизи
     Рыщут волки всю ночь напролет.

     Разгораются волчьи глаза:
     Сколько мяса людей и коней!
     Вот одной перестрелки цена!
     Вот ночной урожай батарей!

     Волчьей стаи вожак матерой,
     Предвкушением пира хмелен,
     Так и замер: его пригвоздил
     Чуть не рядом раздавшийся стон.

     То, к березе припав головой,
     Бредил раненый, болью томим,
     И береза качалась над ним,
     Словно мать убивалась над ним.

     Все, жалеючи, плачет вокруг,
     И со всех стебельков и листков
     Оседает в траве не роса,
     А невинные слезы цветов.

     Старый волк постоял над бойцом.
     Осмотрел и обнюхал его,
     Для чего-то в глаза заглянул,
     Но не сделал ему ничего...

     На рассвете и люди пришли.
     Видят: раненый дышит чуть-чуть.
     А надежда-то все-таки есть
     Эту искорку жизни раздуть.

     Люди в тело загнали сперва
     Раскаленные шомпола,
     А потом на березе, в петле,
     Эта слабая жизнь умерла...

     Люди кровь проливают в боях:
     Сколько тысяч за сутки умрет!
     Чуя запах добычи вблизи,
     Рыщут волки всю ночь напролет.
     Что там волки! Ужасней и злей
     Стаи хищных двуногих зверей.