монолог на базарi Шон Маклех

https://www.proza.ru/2013/07/09/1721

Вы знаете,
Как пахнут гвозди,
Пока их не забили
В дерево или плоть,
Что тепла, как дерево?
В плоть того молодца,
Что молол несусветицу,
Слонялся нищебродиной
От городища к городищу...
Недаром вояки...
Хоть они и чужаки,
И захватчики, и грабители,
Оккупанты, бандиты,
Но порядок...
Порядок, который
И прокуратор у нас
Опытный, мудрый.
Конечно.
Нет, с бродягами теми
Давно нужно...
Мы даже приветствуем.
А то с тех языкастых,
словоохотливых да писак
Шибко грамотных
Того и гляди бунт начнётся
А у меня виноградники -
Знищит сволота.
Да и кому мне
вино продавать,
Как не солдатам?

А ви знаєте
Як пахнуть цвяхи?
Ще до того, як їх
Забили в дерево
Або в плоть
Яка тепла як дерево?
У плоть
Того самого хлопця,
Що молов нісенітниці,
Вештався волоцюгою
Від селища до селища…
Недарма ж солдати…
Хоча вони і чужинці,
І загарбники, і грабіжники,
Окупанти та бандити,
Але ж порядок…
Порядок який…
І прокуратор у нас
Досвідчений, мудрий.
Аякже…
Ні, з волоцюгами тими
Давно потрібно…
Ми навіть схвалюємо.
А то із за тих язикатих
Словохтивих та писак
Надто грамотних
Того й гляди бунт почнеться.
А в мене ж виноградники –
Понищить сволота.
Та й кому ж мені
Вино продавати
Як не солдатам?