А я покищо з"їм щось легковуглеводне,
Полечу у безмежний вирій тренувань.
Думала що там не торкне мене ніодне,
Жодне з моїх кожноденних хвилювань.
І побігла по доріжці за щастям щосили,
А хтось прокричав:"що, біжиш від проблем?!"
Наздожену і спитаю :"де тебе, падло, стільки носило!?"
Чи відпливало у круїз безгвинтовим кораблем?
У басейні зустріну сльозливу Надію,
Що очі зливає у хлоровану воду...
Вона вже давно тут сидить, бо останні події
Відібрали у неї і сили, і вроду.
Побіжу і візьму щастя за шкірку!
В Україну його приведу!
Заспокою Надю що плакала гірко,
І піду у нас все до ладу!
Повернулась додому й під холодний душ...
Прокинулась у ліжку — це був лише сон...
А скільки у в країні заплаканих душ ?..
а скільки ми можемо зробити разом?
***
© Copyright: Линда Карпенко, 2014
Свидетельство о публикации №114080806795
Свидетельство о публикации №114080806795
Рецензии
