То є легка і проста ноша - носити під серцем літо. Гріти на підвіконні воду і
уявляти, що то - літепло. Та поливати герань нею, наче троянди, після заходу Сонця.
Отче, чому так самотньо завше в землях твоїх полуденних?
Там шелестять трави сухі навесні та вже мертві літом
Там рано старіють кобіти також сухенькі, мов солончак.
Там віє вітер і душу кремсають нечутні звуки
Чому та Земля є Святая не знаю ні я, ні ти, мабуть...
Хоча то напівправда. Знаєм! Але чи від того легше?
Чи роблять кого знання щасливим на цій планеті дивній?
Тяжка ця твоя ноша. Тому на часину скину твого клумака, Отче.
Та сяду на березі Моря//Живого// хай хвилі лоскочуть п'яти.
Сьогодні не стану мислити, думати, мудрувати. Хочу просто спочити:
посидіти, полежати, послухати_та_почути...
Просто хочу пожити життям простої, як ріг носорога людини...
2012 - 2014
Про100 Лi То
© Copyright: Валео Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №114080806362
Свидетельство о публикации №114080806362
Рецензии
Очень понравился ход Ваших мыслей и чувств, вложенных в текст, мне очень нравятся Ваши рассуждения о жизни и Ваше творчество, с теплом и чувством нескрываемой радости, что есть ещё такие люди, что могут так искренне писать, с теплом и уважением к Вам и Вашему творчеству, Наталья.
Наталья Беляева Ерух 29.02.2016 18:43 • Заявить о нарушении
Наталья Беляева Ерух 29.02.2016 18:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.