Лина Костенко. Не удивляйся

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«І не дивуй, що я прийду зненацька...»*

О том, когда приду, не дам я знака.
Вот только пересилить бы мне страх.
На штурм Бастилий - просто. И в атаку.
А вот, придти к тебе - не знаю как.
Отгородилась гордостью, печалью.
Оборонялась далью, как щитом.
Как долго шла к тебе необычайно,
Сомнений было столько в этом, в том!
Прими же покалеченную душу,
Прости, поняв мой непомерный страх.
Забыть на миг мне слово "долг" бы нужно,
Что первое для взрослых в букварях.
Мне без тебя среди других так грустно.
А людям в суете и не до нас.
А груша дичка светится как люстра.
И слышен гомон тополиных трасс...

________________________________________________

*Лiна Костенко
«І не дивуй, що я прийду зненацька...»


... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас...