Ніжністю пішла в небо хмарина,
Червоним маком розквіта долина.
І синім поглядом землі-її волошкою,
Я щастя черпаю повною ложкою.
Я випиваю кохання з любою,
Життя без неї настане згубою.
І вишиваю серцем узори я...
Заквітчана кохана,в коханні зморена.
Малюю з усмішки лице за хмарою,
Кохання гляне,наче примарою.
Та юність радісно світанком згаяна,
Чи то зурочена,чи то нараяна?
Тож знову квітами,тож знову подихом,
Земля квітує знов,з маленьким продихом.
Ніжністю пішла в небо хмарина...
І надія знову,й знову лине.
Руками білими,та ніжками по полу,
Також веселкою,летить вона до долу.
Гарною піснею,чудними віршами...
Словами ніжними,не чуть не гіршими.
Ніжністю пішла в небо хмарина,
Червоним маком розквіта долина.
І синім поглядом землі-її волошкою,
Я щастя черпаю,повною ложкою.
(Понкратова.Е.В.)
Синiм поглядом-i волошкою
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114080600449
Свидетельство о публикации №114080600449
Рецензии