Вона із меж його самопізнання,
Та, що зникає зі світанням.
Вона - це всі його пісні,
Він бачить її тільки у вісні.
Неначе марево в ночі,
Приходить тихо і мовчить,
Можливо й має що сказать,
Та обирає промовчать.
А він дивується,
Чому, не може слова вимовить йому?
Чому мовчить - не йде розмова.
Але ж вона така казкова,
Та дівчина, що вимовить не може ані слова.
Вона
© Copyright: Марина Журавчак, 2014
Свидетельство о публикации №114080600410
Свидетельство о публикации №114080600410
Рецензии