Блукаю містом...мокну під дощем...
Туди-сюди снують байдуже люди...
Болить душа, а серце крає щем,
Бо скрізь мої сліди...вони повсюди...
Сліди кохання і душевних мук...
А ось - слід серця, що стікало кров"ю,
Коли безбожно рвав сталевий крюк
Його шматочки разом із любов"ю...
Не зможе дощ відмити ті сліди:
Вони тавром гарячим прикіпіли...
Тепер я затаврую їх в рядки:
ПРОБАЧ...НЕ ЗБЕРЕГЛИ...НЕ ЗАХОТІЛИ...
Все відійшло...Лишились лиш сліди...
Хто нашого життя сценарій пише?
Для мене ДУЖЕ був важливий Ти,
Та тільки місця в серці не залИшив...
Слiди...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2014
Свидетельство о публикации №114080604009
Свидетельство о публикации №114080604009
Рецензии