Минають дні,минають ночі.
І сни стривожені жіночі,
Із темноти,мов вурдалаки,
Дають нам невідомі знаки.
Незнані,чуднії створіння,
Життєвих днів не розуміння.
Мов жахи ті,що серед ночі,
Тобі сказати знов щось хочуть.
Лякають тихим,темним гаєм,
Виють лячно,та гукають.
В ві сні ми маєм те,що маєм,
Тим часом і відпочиваєм.
Минають дні,минають ночі,
Ти закриваєш тихо очі,
І сон іде як в полотні,
На вії наступа мені.
Тягне до низу,сном поглину,
У відпочинку знов хвилину.
Шуміте молоді літа...
Хвилини страху зі сном згинуть.
І на завжди цю ніч покинуть,
А в сон увійде лиш свята...
Оберігатиме твій сон,
Тож спи спокійно,а з вікон...
Втікають сумерки далеко,
Над річкою шумить смерека.
І сонце сходить в вишині,
Й сміється лагідно мені.
(Понкратова.Е.В.)
Сон смереки
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114080505697
Свидетельство о публикации №114080505697
Рецензии