Ніч коштовне сяйво розлила,
Понад тисячі зірок собі зірвала,
І фортецю з криги возвела
Та над казкою полярною повстала.
У далеку подорож несла
Її хвиля зоряна зі срібла.
На півнеба - чорні два крила.
Понад ними сяє дивне світло.
Так, коли опівніч настає,
З-за морів приходять хуртовиці,
З буревіїв нездоланних повстає
Чарівний Північний білий лицар.
Крізь безсмерття вічної зими
Хтось веде його за край земної кулі,
Коли Північ потерпає у пітьмі,
Коли знову поглинають казку бурі.
Спокій серце досі не знайшло.
У пустелі снігу він блукає.
На ведмеді з місяця сідло,
Білий меч рука його тримає.
Що шукає він? І хто він є?
Все в думках зимової цариці.
З хуртовини нездоланно повстає,
Повстає Північний білий лицар…
Пiвнiчний лицар
© Copyright: Анна Огнивец, 2014
Свидетельство о публикации №114080406459
Свидетельство о публикации №114080406459
Рецензии