Сардини i помаранчi

                http://stihi.ru/2014/08/02/4165

Найцікавіше у живописі – назви картин.
Я – не художник, я – поет.
У світі форм, де слово  - найбільша абстракція,
Люблю блукати міфами,
(адже більшість назв міфологічна).
Що стосується сардин, то бачу їх у консевній банці
або у котячій мисці, перемішаними з морквою.
У кращому-гіршому випадку  - на таці поруч з помаранчами.
(Останнім згадується океан).
Чому спочатку було Слово, якщо воно – глина?
І якщо спочатку було Слово, чому Адам вигадував імена?
Я – не художник, я – поет,
тому що слово малює в уяві будь-які картини.
Мабуть, якщо б я могла сприймати мазанину з надписом «без назви»,
Напевне,  була б не поетом, а художником.


Ілюстрація Майкл Голдберг. Сардини 1955. Smithsonian American Art Museum


Рецензии
Ото й біда всесвітнього масштабу в тому, що Слово (тобто Бог) трактується як глина, яку можна виліпити на свій смак і подобу, як горщок... Вразили мене ці слова, Лідо. Але вірш гарний. )

Августина Остров   10.08.2014 12:21     Заявить о нарушении
У даному випадку, якраз був уже глиняний витвір, тобто щось закінчене і стале. Спочатку був взагалі цемент. Я не розуміла тут Слово як Бога. Хоча біблійний аспект (особливо у зв'язку з глиною) з'являється. Цікаво, що те, що засмутило тебе мене скоріше порадувало. Хоча я не думала в цьому напрямку...
Дякую за небайдужість, і взагалі... :)

Олись Лапковский   10.08.2014 13:01   Заявить о нарушении
Ще раз прочитала, що у мене там написано, спробую пояснити, поки не забула (а це обовязково станеться :)))я часто дивлюсь на свої вірші, як баран на нові ворота). Тут ставиться питання про те, що якщо ізначально існує якась Ідея (Слово) в платонівському розумінні, якщо є Творець, який все знає, все передбачає, все передрІк УЖЕ, то навіщо Людині, Адаму, винаходити велосипед? І знову усе якось називати, оцінювати і т. д. іт.п.

Олись Лапковский   10.08.2014 13:08   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.