Душа самотня

Душа моя самотня серед люду…
Душа моя, як зірваний листок…
Їй бачаться поневіряння всюди,
Які її женуть в глухий куток.

А шлях на гору бур’янами вкритий,
Заплуталась душа серед страждань.
І з Богом стало важко говорити
Через обійми болю й нарікань.

Одне бажання миру і спокою,
Але до цього треба ще дійти…
Прошу, Господь Ісус, іди зі мною,
І спокій дай мені відвічний Ти.

Помаж оливой та всели надію,
Що небо стане знову голубим.
Благословляться ним звичайні мрії,
А шлях на гору стане золотим.


Рецензии