Душа самотня
Душа моя, як зірваний листок…
Їй бачаться поневіряння всюди,
Які її женуть в глухий куток.
А шлях на гору бур’янами вкритий,
Заплуталась душа серед страждань.
І з Богом стало важко говорити
Через обійми болю й нарікань.
Одне бажання миру і спокою,
Але до цього треба ще дійти…
Прошу, Господь Ісус, іди зі мною,
І спокій дай мені відвічний Ти.
Помаж оливой та всели надію,
Що небо стане знову голубим.
Благословляться ним звичайні мрії,
А шлях на гору стане золотим.
Свидетельство о публикации №114080301629