як бігли щодуху сільські краєвиди
широкі поля, довгі переїзди
як порохом очі по вінця залило
слів гостропідточене вістря
як жовкли під житом бездомні собаки
єднаючи шкіру з сирою землею
і сил вже не мали останнє забрати
назвавши війну нічиєю
як сонце пекло, проклинаючи небо
за простір, що так його мало
ми йшли і жили, ми бігли до тебе
ми дихали мертвим романом
у воду пірнули, у серце забрались
у лісі втопились - залишили рік
у зброю вдягнулись, у вірі щезали
втікали, хто куди міг
втікали, кому що спадало на думку
те знали, тим дрова палили
не бачили крику, не чули й рятунку
ми просто збирали ожини
***
© Copyright: Соломия Бонк, 2014
Свидетельство о публикации №114080207665
Свидетельство о публикации №114080207665
Рецензии