Моя душа ще відчуває літо,
Хоч у дворі вирує листопад.
Знайшла бджола і п’є нектар із квітки
І я в порі отак, як літній сад.
Уперто не здаюсь на розпач долі,
Вслухаюсь в музику осінньої пори.
Мов зачарований у золотім полоні,
В молитві руки здіймаю догори.
Туди, де осінь тенета розкидає,
Проміння сонячне на землю щиро ллє.
Мої печалі в листочки завертає
І з душі в яр, чи в річку віднесе…
А я милуюсь природною порою,
Рожевим сонцем й зорями вночі.
Її сприймаю щиро і з любов’ю,
В красі природній ліки для душі!
В красi природнiй лiки для душi
© Copyright: Петро Керанчук, 2014
Свидетельство о публикации №114080207180
Свидетельство о публикации №114080207180
Рецензии