Райская элегия с украинского

Райська елегія (Ліна Костенко, http://www.bogpoet.com.ua/klasyky/kostenko.html)

Зажурилася Єва,
           і Адам заклопотаний ходить,
і посивілі хмари висмикує Бог з бороди.
Щось у цьому раю вже нічого не родить,
вже нічого не родить,
           тільки родять запретні плоди.
Бог трясе кулаками:
          та що ж це настало за врем’я?!
Кинеш оком з небес, а запретні плоди оніно!
Єва сушить узвар, Єва робить із них варення,
засипає у бутлі, і вже шумує вино!
Бог їй каже: о жінко!
          Ти ж тільки слабке створіння.
Ти забула, що я унатурив тебе із ребра?
Не скузуйся зі мною, бо із того варіння,
бо із того варіння не буде тобі добра.
А вона йому каже:
           — На те ж воно, Господи, й літо,
щоб плоди достигали. І що ж ти створив за світ?
Ще ж немає ні людства, ні преси, пі головліта,
а цензура вже є, і є заборонений плід!
Бог тоді до Адама:
           — Ти приборкай свою половину,
бо ж, анахтемська віра, отак розпустилася, ич!
— Я б їй, Боже, зварив незапретну якусь картоплину,
так збутвіло ж усе, і не родить в раю анігич.
І підкрався тоді
           до Адама Змій-Іскуситель,
витягнув портупею та й муркоче ласо, мов кіт:
— Тут же с гнилички, тебе ж хоче спасти Спаситель.
Ну зірви, ну скуштуй хоч один незапретний плід!
Безпринципний Адам,
           Хоч боявся божої довбні,
а сказав, потонувши по самі вуха в гріху:
— Коли ж, Боже, плоди
                незапретні —
                такі невоздобні,
і червиві такі, що тільки й сказати: тьху!
— Так за те ж, що ви їли
            плоди запретного древа,
Покараю вас тяжко і безсмертія вам не дам!
Чимчикує із раю репресована Єва…
І трюхикає вслід «поражонний в правах» Адам…



РАЙСКАЯ ЭЛЕГИЯ (вольный перевод П.Голубкова)

Опечалилась Ева, Адам озабоченный ходит,
Облака поседевшие дергает Бог с бороды.
Что-то в этом раю ничего уже больше не родит,
Ничего, лишь запретные родят плоды.

Бог трясет кулаком: что же, черт, наступило за время?
На запретный плод бросишь взгляд с неба – был, но…
Ева варит компот из него, Ева варит варенье,
Вот и в бутыли сыплет, а в них уж играет вино!

Бог ей: Женщина! Слабое наше творенье!
Ты забыла, что я обналичил тебя из ребра?
Так не ссорься со мною, а то от такого варенья,
Уверяю, не будет тебе никакого добра.

- На то, Боже, и лето, - она отвечает сердито, -
Чтоб плоды созревали. Ты мир создал, явно, не тот.
Еще ж нет человечества, прессы и даже Главлита,
А цензура уж есть, и, конечно, запретный есть плод!

Бог Адаму тогда: - Обуздай-ка свою половину,
Распустилась, анафемской верой, чертям на рога!
- Я сварил бы, Господь,  незапретную картофелину,
Так засохло же всё, и не родит в раю ни фига.

И подкрался к Адаму тихонечко Змей-Искуситель,
Портупею стащил и мурлычет так сладко, как кот:
- Тут, с гнилушки, спасти тебя хочет Спаситель.
Ну сорви, ну попробуй один незапретненький плод!

Беспринципный Адам, Божьей кары боясь, безусловно,
Всё ж сказал, утонувши по самые уши в грехе:
- Когда ж, Боже, плоды незапретные - так несъедобны,
И червивы так, что тут сказать: тьфу!  И кхе!..

- Да за то ж, что вы съели плоды все с запретного древа,
Покараю вас тяжко, бессмертия душам не дам!

Ковыляет из рая, как жертва репрессии, Ева ...
Вслед плетется «в правах ущемленный» Адам...