Серед почуттiв
Де стародавня ліра прозвучить.
Загине світ, приречений вигнанням.
Священні храми назавжди приспить.
Грааль наповнений до краю.
Лиш смерть говорить, пробудивши сни.
Не дай відкрити очі, знов чекаю.
У думці ж бо залишишся навік.
Зруйновано безмежні брами Раю,
Дороги кровотечі стеляться до ніг.
І срібне небо, коване зі сталі,
Залише по собі вогненний слід.
Олива всіх Афін палає.
Втіхає стан, невиліковний гріх.
Якщо ти є спасіння - героїв не чекаю.
Мою хворобу замаскує тихий сміх.
Свидетельство о публикации №114073100765