Як дівчинка, торкнувшись вперше щастя,
Ще поки тільки у себе в душі,
Тремчу, боюсь тобі казати "Здрастуй",
В своїх очах тримаючи дощі.
Я ласки стількох рук вже покидала
І забувала стільки ніжних слів,
Знаходила, втрачала, я шукала
Кохання заповітне в бурі днів.
І після сотень гроз та ураганів
Стою, замріявшись, в небаченій тиші
Адже боюсь казати: «мій коханий»…
І, доторкнувшись, ніжність залишить.
Як д вчинка
© Copyright: Маша Ветрова 2, 2014
Свидетельство о публикации №114072803716
Свидетельство о публикации №114072803716
Рецензии