тиша мене обіймає руками міцно –
дихати так вже немає ніяких сил.
не моє це місто. тут дуже тісно,
і душа пориває туди, де лиш пил
та нічого більше там не лишилось.
навіть спогади тяжко даються мені
про те місто, що так полюбилось.
а тепер…а тепер погрузло в війні.
ти пробач мене, місто, що не з тобою,
що втекла швидко, як всі люди, звісно.
що лишила тебе сам на сам із війною.
як згадаю – у сльози, усе гидко й прісно.
я не знаю, чи можна кохати не людину,
а щось набагато для тебе більше?
є такі міста, які навіть покинувши,
не покинув, бо в них свою душу лишив.
***
© Copyright: Просто Линда, 2014
Свидетельство о публикации №114072707163
Свидетельство о публикации №114072707163
Рецензии