Щебет пташки у чужому краю

Залетіла пташка з сивиною,
Гілкою поламане крило...
Стала щебетати наді мною,
На моє вже зморщене чоло.

А була лишень журба виною
І у домівці чисте джерело.
Мамина кімнатка за стіною,
Та й дитинство наче б то було.

Залетіла пташка з сивиною,
Щебетала скільки мала сил.
Гомін йшов стривожено луною,
Шелест трав і поспіх биття крил.

Нагодую я її з долоні,
Дам їй свіжо зібраних зернят.
І у неба голубого в лоні,
Я побачу її пташенят.

Сійся вітре зорями над нами,
Віднайди ту радужну крижаль,
Що беріг в дарунок я для мами,
З споогадом цінуючи я жаль.

Залетіла пташка з сивиною,
Залетіла,сіла на плече...
І защебетала надімною,
Що синочку,серденько пече?

Ой пече,кохана моя пташко,
Від розлуки у чужім краю.
Було мені вдома також важко,
Та тепер пропав я і стою.

Птахо моя-нене,мамо рідна,
Пісню,що люблю я заспівай,
Ти ж сама стомилась дома бідна,
Повернусь я скоро зачекай.

Лине щебет із рідного краю,
Є надія,що у дома ждуть...
І чуттєве:- я благословляю,
Рідний сину у майбутній путь.
  (Понкратова.Е.В.)