Я хотіла лиш знати ім'я,
Що загадкою в обрій зливалось.
Немов журавлина сім'я,
Що в небо,як мрія звивалась.
Я хотіла лиш знати ім'я,
Щоб згадувать ніжну хвилину.
Коли необмежним чуттям,
Тобі у обійми я зрину.
Я хотіла лиш знати ім'я,
Що вітром свободним,духмяним,
Мов мариво руки сплітав,
З коханням в надії омани.
Я хотіла лиш знати ім'я,
А ти його так й не сказав.
Та гілочку цвіту з душі,
Моєї ти все ж таки взяв.
Я хотіла лиш знати ім'я,
В поривах вітрів,хвилі з думів,
Що падали поспіхом в трави,
Зплетінням ромашкових шумів.
(Понкратова.О.В.)
Гiлочка з цвiтом душi
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114072407019
Свидетельство о публикации №114072407019
Рецензии