Серед своiх
Я відчував себе чужим
Серед своїх братів найкращих,
Тривожив серце біль невчасний,
Земля горіла наче в сні,
Я прокидався у пітьмі,
Де убивали справедливість.
Я підіймався із окопу,
Тримаючи в руці ножа,
Немов все тіло охололо,
Коли дивився як сльоза
У командира покотилась.
А потім дощ змивав ненависть,
Глибокі рани у душі,
Тонуло серце у печалі,
Ми залишалися живі,
Але не вірили в світанок,
Бо він приніс наступні рани,
Які залишились в душі.
Свидетельство о публикации №114072103159
Наталья Сытник 30.07.2014 12:22 Заявить о нарушении