Лина Костенко - Сказка...

Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«І Я НЕ Я, І ТИ МЕНІ НЕ ТИ»*
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_32.html



И я не я, и ты не ты, как после пьянки, 
Скрипят садов натянутые жилы. 
И ночь играет сиротливо на шарманке. 
И где-то воет волк с безумной силой. 
Берёт тоска голодная — как лезвием ножа. 
Звенят миров обледеневшие сосуды. 
И воет волк. И улица чужая 
В разнос смеётся, скаля мраком зубы.
И воет волк, ночей моих солист. 
Защёлкал холод зубьями сосулек. 
Вползает волк и тянет мёрзлый хвост, как хлыст,
В созвездьи Рыб поймавши пару тюлек. 
Садись, волчище. На пороге ляг. 
И расскажи про злоключенья волчьи. 
А смушки сбрось. Ведь камуфляж пустяк? 
Повой-ка лучше. Я смолчу сей ночью.
Погрейся здесь, мой гость ночной из сказок, 
Хоть выбыли из них по возрасту вполне, 
Пока блеск огоньков, как в домино костяшек, 
Не остановит утро играть в моём окне.
Пока восходом не спалится кромка 
И тьму оплачут крыши слёзнооки... 
Овечья шкура полежит в сторонке. 
И поскулит пёс умный на пороге...

_________________________________________


*Ліна Костенко
«І Я НЕ Я, І ТИ МЕНІ НЕ ТИ»
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_32.html

І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скринці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу — як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст…
Заклацав холод іклами бурульок.
Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
в сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок.
Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.
Ти розкажи свою пригоду вовчу.
А смушки скинь. Навіщо камуфляж?
Ти краще вий. А я собі помовчу.
Погрійся тут, моя нічна мано,
хоч ми із казки вибули за віком,
аж поки ранок в чорне доміно
зіграє з нами вогниками вікон.
аж поки сонце перепалить пруг
і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі…
Лежить овеча шкура завірюх…
І скімлить пес розумний на порозі…