Безнадія розбита на миті болотяних фраз....
Місто тоне у чомусь, важко дібрати слова.
Я не знаю, що далі… Як близько той обрій, мій край…
Але знаю, як буде… Пробач, мені знову пора.
Я така як усі! Лиш журба і згорівша душа.
На очах прочитай скільки болю і смутку було.
Мені дали колись це розпачливо-дике ім’я...
Я ж зробила історію з вічно роздертих думок.
Моє літо в душі… Скоро липень… Іще один рік.
Моє серце в пітьмі відбиває удари і кров…
Безнадія розбита на миті холодних дощів...
Місто тоне у чомусь… Збивається дикими «знов».
16.06.13
Безнад1я розбита на мит1 болотяних фраз
© Copyright: Инна Омут, 2014
Свидетельство о публикации №114072008538
Свидетельство о публикации №114072008538
Рецензии