Я колись лiтала увi снi.
Було по-особливому чудово.
Iнодi страхiття марились менi,
Примарними думками, загадково.
Тодi ще вiрила у дружбу та любов,
У цiннiсть слова, солодкi обiцянки.
Нажаль, так швидко час пройшов
З тих пiр, коли не били ми зi злостi склянки.
Тодi "пробач" не було тягарем,
I в трендi була щира доброта.
Не знали, що так швидко пiдростем
I зникне у роках душевна простота.
Уже, я не лiтаю увi снi.
Не так вже усе чудово.
I лиш страхiття маряться менi,
Примарними думками, однаково.
2.11.2013
Raevski
***
© Copyright: Раевски, 2014
Свидетельство о публикации №114072007347
Свидетельство о публикации №114072007347
Рецензии
