Палац похованих видiнь

Щоночі бачу зблідле і змарніле обличчя місяця
В зажурі споконвічній, в серпанковому тумані
Чекає він, у кожному з народжень на світанні
На зустріч із тобою, як і я. Все зміниться

За десять тисяч років, та не рожевий квіт
Тендітної сакури в обіймах вітру. Не політ меча –
Холодної і пещеної сталі, що cіє лиш печаль
Та сходить смертю той посів кривавий. Твій світ

Так схожий на білі крила паперових журавлів,
Які не знали висоти польоту, та прагнуть неба.
Птахо, вабить шовк барвистий. Плете тенета
Хитрий птахолов. Готова клітка твоїх днів

У долі. Монах мандрує шляхом до Дзюкай,
Де замість щебету і співів мертва тиша завжди панує -
Скривлені дерева, зелений мох звисаючий додолу. Вирує
Чорне море, ліс примар. У сплетених коріннях відшукай,

Як хочеш славу, чи одвічну мудрість, а про мене
Не варте все єдиної усмішки, що з легкістю метелика
Злітала із вуст живої ляльки з порцеляни. Чарівникам
Не відтворити ліній  рук легкокрилого її польоту. Зелені

Стіни  розступляться на мить - зника лисиці тінь.
Було, а чи наснилось? До цих вершин захованих у хмарах
Століття за  століттям повертаю свій погляд. Аокігахара –
Королівство втрачених ілюзій, палац похованих видінь.

20.07.2014