Журба. Леониду

Павел Роживец
Поросли бурьянами дороги,
замість хліба колючий пірей,
замість пісні лунають тревоги,
бо немає в місцях тих людей.

Бо покинули рідні хатинки,
всі хто долю свою ще зберіг,
хто заради своєї дитинки,
на чужбину тікав с усіх ніг.

Ну, а хтось залишився вмирати,
бо не може ногами ходить,
він на згарищі рідної хати,
хоче вік свій з сльозами дожить.

Зажурилися в небі тополі,
и тихесенько плаче верба,
і церкви залишилися голі,
не всміхається рідна земля.
З журбою Павло.


© Copyright: Павел Роживец, 2014
Свидетельство о публикации №114072001924
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Павел Роживец
Рецензии
Написать рецензию
Здравствуйте, Павел! До слёз грустная Поэзия. Война всегда приносит горе и тревоги. 😢
"...Зажурилися в небі тополі,
и тихесенько плаче верба,
і церкви залишилися голі,
не всміхається рідна земля". 😥
Желаю крепости Духа и веры в мирную жизнь! 🙏🏻

Марина Нестеренко 2   10.03.2024 13:27   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Павел Роживец