Усм шку твою зустр ну на св танку

Усмішку твою зустріну на світанку,
розкажу про, що співають ті пташки.
Мовчки обійму тебе за плечі,
Пообіцяю бути лиш з тобою навіки.

Ти чуєш ніжний гомін цих зіниць,
вони щораз в тобі втопають у незтямі  .
Ти бачиш цю небесную блакить,
І сонце, що зігріває нас словами.

Я живу  у простосвіті яскравих мрій,
вони затмарюють мене щоденно.
Я вдячна, що ти навчив мене любить,
не знаючи про це, напевно  .

Не гаймо часу, поки є життя,
сказать тобі, то як стрілять у небо.
Нехай у серце стріла твоє влетить,
Рушійна сила залоскоче нерви.

Це просто незбагненна тишина,
досхочу в тобі напитися любові
В нас ведеться щоденная війна,
і відцуратися не можливо вже без болі.

Від наших прадідів, дідів залишилось не мало,
багато знаємо з тобою з тих часів,
Багато ми з тобою книг перечитали.
як своєю хоробрістю світ собі відвоювали.

Я заспіваю тихим доторком дощу,
легкий мороз покотиться по шкірі,
як же заздрю я літньому вітру,
що він може, я ж доторкнутися не в силісилі.

Ти не слухай те про, що мовчу,
лиш тихі сльози на скронях заховаю.
Хотіла б я сказати -Не люблю
Та як брехати досі я не знаю.

Так хочеться посидіти з тобою просто так,
не потребуючи нічого і ніколи.
Так хочеться вдихати запах трав,
в яких лежали ми колись з тобою.

01:24