Зціпивши зуби до болю,
Згадаю я ночі з тобою.
Мабуть не важливо було,
Та серце моє не забуло.
Намалювала образ твій,
Прошу зі мною тут постій.
Тепер тобою лише живу.
Ні! Не являйся мені наяву.
Ти здатен підняти лиш камінь,
Лишивши похмуру тінь.
Щоб кинути в спину його.
На кого проміняв? На кого?..
В душі ти гнилий нікчема,
Та це вже забута і марна тема.
Такий пустий твій погляд,
Моє кохання - мій недогляд.
Так безліч протиріч в тобі.
В такому безмежному теплі
Сховав всю жорстокість серця
І ждеш поки терпець урветься.
Та нащо ж використав?
Нащо змістом існування став?
Ти відправив мене в небуття.
Ти позбавив мою душу життя.
Позбавив мою душу життя
© Copyright: Мельник Яна, 2014
Свидетельство о публикации №114071905471
Свидетельство о публикации №114071905471
Рецензии