Зриває вітер з гаю листя,
В ревучій зливі стогне гром,
А градовиння як намисто
Й чорнії хмари за вікном…
На серце впала сумна звістка,
Що край мій рясний на добро,
Нещадний ворог смертю тисне
Та знищує за кроком крок…
Невинні діти гинуть часто
Та ріки крові потекли…
Ураженні якимось сказом
Життя крадуть бойовики…
Телевізійники сопілку
На шиберницю завели,
Щоб безсердечних, злидних «спілка»
Посчезла в згибелі ганьби…
Не можна так – вбивати сором,
Святеє трощити життя…
Бо скінчитесь безглуздо скоро
І підете, як хмиз, в сміття…
Прокляття прах та гидка пам’ять
Зостанеться про вас в віка!
Та й тошні спогади пристануть,
Іуди послідовникам…
Найманцям та спiвчуваючим
© Copyright: Олив Халосый, 2014
Свидетельство о публикации №114071902494
Свидетельство о публикации №114071902494
Рецензии