Чом не прийшов ти, як було мені погано?
Чом моє серце, ніби навпіл батогом
Ти розтрощив? А я тебе чекала…
Сиділа до світання під вікном.
Співала пісню, хустку вишивала.
Як завжди, чорний хрест – то туги слід.
Червоною стежинкою вкривала
Свою журбу, ховала поміж квіт.
А зорі згасли. Місяць краєм неба
Скотився в річку срібним ланцюжком.
Не дочекалась… А тепер – не треба!
Минуло все. Та й було лише сном!
Минуло все
© Copyright: Ольга Фёдорова Ст, 2014
Свидетельство о публикации №114071808882
Свидетельство о публикации №114071808882
Рецензии
Дорога Ольга, дякую за чудовий вірш! Прекрасне, сумне, співуче, як сама украi'нська мова. Таке вірш завжди викликаe' якісь особисті спогади. Я в свій час могла б сказати так само... Не за текстом, а по суті... ЙОГО вже немаe' в живих... І ось як виплеснулося моe' натхнення. http://www.stihi.ru/2014/07/19/8440
Дякую Вам за нього! З теплом і повагою!
Екатерина Камаева 19.07.2014 22:02 • Заявить о нарушении
Дякую Вам за нього! З теплом і повагою!
Екатерина Камаева 19.07.2014 22:02 • Заявить о нарушении