Ти поплач, моя Ненько, поплач!
Голоси щоб душа відпочила.
В волошкових полях той Палач
Твоїй долі розламує крила.
Сльози лий, наша Ясна, пролий!
Дикий розпач піде стороною.
Серце стихне - не бійся йти в бій,
Твої діти назавжди з тобою!
Смерть гостинною стала давно,
Косить жито людськими життями..
Скільки ж вірних в степах полягло,
Віджени її, просимо, Мамо!
Душі змучені в криках скорбот,
Загубилося сонце в тривогах,
Мамо, Нене, поплач, щоб зійшло...
Твоє горе в молитвах до Бога!
Просимо, Мамо!
© Copyright: Татьяна Розпотнюк, 2014
Свидетельство о публикации №114071804804
Свидетельство о публикации №114071804804
Рецензии