Я сотворю десяте чудо світу.
Увінчане у бронзі і красі.
Моє життя позбавлене утіхи.
Нехай хоч пам’ятник стоїть на чужині.
Він високо стоїть на постаменті.
Високий і красивий весь.
Легка щетина, очі карі.
Він вже напевне чудо із чудес.
І час летить і все минає.
І слава десь лишилась в далені.
Та пам’ятник стоїть і не вмирає
Хоч слава вже давно у забутті
І хоч високий і красивий весь
Та все чогось не вистачає
Чому на батьківщині десь,
Мене ніхто так і не знає.
Памятник
© Copyright: Гром Николай Васильевич, 2014
Свидетельство о публикации №114071800159
Свидетельство о публикации №114071800159
Рецензии