Йду в Сільпо за молоком,
Босоніжками у липневих асфальтах грузну,
Об'їзна пахне димом вантажівок,
Далекобійники втомлені, як мурахи,
А самі мурахи – он, під ногами –
Біжать у своїх мурашиних справах –
Раз! –
Наступаю на неї (мурахи-трудяги – завжди дівчата),
Ненароком, до речі, отак наступаю –
Все, прибігли, маленька...
І заким вибираю молоко,
Мудрую – як це, власне, трапляється –
Чи то я самотужки мурашку грохнула,
Чи то Божа нога замість моєї стала,
Бо вірю, що всі ми однаково цінні для світу,
І мурашка нерідко корисніша за людину...
Змінюються тільки масштаби –
Наші воєнні літаки, що падають підбиті,
Що падають з мирного іще неба,
Що падають, палаючи –
Такі ж непомітні та неважливі для когось
(часу, історії, космосу, мешканців іншого регіону, потрібне підкреслити),
Як і останній політ злетка горобчика.
Змінюються тільки прив'язки –
Своя сорочка ближче до тіла,
Доки воюють інші, смерть – тільки стрічка в новинах,
І вона, та смерть, буцім коса Бредбері,
Косить і косить на неозорих полях світу –
Колосочок до колосочка –
Вжить-вжить-вжить,
Колосочок до колосочка -
Мурашку, злетка, літо оце звар'ятоване
Із сотнями_сотнями_сотнями
Небесними
Навіть на землі –
Небесними.
Коса
© Copyright: Ганна Осадко, 2014
Свидетельство о публикации №114071707713
Свидетельство о публикации №114071707713
Рецензии
Добрий день, Ганна!
Звертаюсь до вас україньскою не для того, щоб когось зачипити або розізлити, або довести щось. Просто я люблю цю мову.
И ви володієте нею чудово, немов мереживо виплітаєте.
Мені особливо сподобався вірш "при тишi та Бозi".
Але я не про те.
Я про літаки.
Знаєте, коли влітку україньский літак "отработал по цели" в маленькому містечку, де живуть мої близькі родичі( за пару десятків кілометрів від мене), за декілька хвилин постраждало більше 40 людей. Загинуло майже 20, багато діточок...Моя 10річна плимінниця розповідала, як витирала кров з пораненої подружки, поки їхала "швидка". Чомусь "цель" була - пляж біля маленького ставочка, де відпочивали тоді діти...
Так от,я тоді теж подумала : " Що для того, хто сидів у кабіні літака, ті люди? Так...Мурашня..."
"Доки воюють інші, смерть – тільки стрічка в новинах..."
Навіть не знаю, навіщо вам написала...
Алёна Берёзкина 01.11.2014 16:56 • Заявить о нарушении
Звертаюсь до вас україньскою не для того, щоб когось зачипити або розізлити, або довести щось. Просто я люблю цю мову.
И ви володієте нею чудово, немов мереживо виплітаєте.
Мені особливо сподобався вірш "при тишi та Бозi".
Але я не про те.
Я про літаки.
Знаєте, коли влітку україньский літак "отработал по цели" в маленькому містечку, де живуть мої близькі родичі( за пару десятків кілометрів від мене), за декілька хвилин постраждало більше 40 людей. Загинуло майже 20, багато діточок...Моя 10річна плимінниця розповідала, як витирала кров з пораненої подружки, поки їхала "швидка". Чомусь "цель" була - пляж біля маленького ставочка, де відпочивали тоді діти...
Так от,я тоді теж подумала : " Що для того, хто сидів у кабіні літака, ті люди? Так...Мурашня..."
"Доки воюють інші, смерть – тільки стрічка в новинах..."
Навіть не знаю, навіщо вам написала...
Алёна Берёзкина 01.11.2014 16:56 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.