Ми ділилися з тобою
Хлібом, молоком, весною.
Поділяли між двома
Краплі і ковтки вина.
Ми чекали разом сонця,
Що встає на сході,
Думали: "Щасливі. От щасливі, й годі!"
Розвела не зрада, зовсім не вона,
Просто стало мало на обох вина.
Просто стало менше хліба і весни
Тут, на тихім березі нашої Десни.
Просто ми надмірно харчувались небом,
І вже надто часто мандрували степом.
Іноді зухвало нехтували часом,
Все ж були щасливі - все робили разом.
Абсолютно все має свій ліміт:
І ковточки сонця, що встає на схід,
І прикраси ночі, зоряного літа...
Певно, досить нам більшого просити,
більшого хотіти,
мріяти про більше?
А яка ж солодка - враннішня ця тиша!
happy with what we have. ua
© Copyright: Яна Сыса, 2014
Свидетельство о публикации №114071101442
Свидетельство о публикации №114071101442
Рецензии