Св танок

Світанок.

В гості тихо заходить світанок.
Як сусід на чужі посиденьки.
А туман, ще густий,  як сметана,
під промінням зникає тихенько.

Все довкола, немов на малюнку.
Оживають насичені барви.
Від світанку нема порятунку.
Хоча він - не з корИсті - задарма...

Я розплющую заспані очі.
Він мені посміхається:
- Здрастуй!
Скільки років мене він морочить...
Стільки ж він не дає мені впасти.


Рецензии