Я йшла до тебе по росі прозорій,
босоніж, навмання, як той сліпець.
Я йшла до тебе, як іде на зорі
безумний вчений, мрійник чи творець.
Я йшла так довго, плутала дороги,
міняла напрями, стежки, поводирів.
Та все ж ішла, завдячуючи Богу,
туди, де ти б мене колись уздрів.
І поки йшла - навчилася радіти,
навчилась плакати й сміятись заодно,
навчилась цінувати і любити,
і розуміти, де добро і зло.
Я йшла так довго по росі прозорій,
не знаючи, чи зможу шлях пройти.
Я йшла на сонце, я ішла на зорі.
І от тепер навпроти мене... ти.
Я йшла до тебе
© Copyright: Олеся Украинка, 2014
Свидетельство о публикации №114071000219
Свидетельство о публикации №114071000219
Рецензии
