Поки годинник проб дванадцять

Поки годинник проб'є дванадцять

Близився Новий рік,  загалом це чарівний час веселощів, подарунків і сімейного затишшя. Але для нашого героя доля не лягла у ладоні. Щоденні турботи і одвічні фінансові проблеми мотузкою вилися на шиї Олега. Життя - лайно, це хиба єдине, що він засвоїв у школі існування людськості. Все життя Олег намагався якось змінити хід історії. Розвернути своє існування на 180 градусів. На жаль, зізнаюся фігово в нього це виходило, але він свято вірив, що усе ліпше аніж чекати , вірити і головою битися об стіну в очікуванні чудес небесних... До речі про віру, Олег не був набожною людиною, десь у душі він вірив, що Бог існує, але і тільки. Що сенсу вірити  в Того хто невидимий, сенс молитися і чекати поки благодать Вічного ніби блискавкою шандарахне тебе по потилиці і от тобі на..... життя в мить пішло вгору, на поліпшення. Це все дурниці для тих кому ліпше сподіватися на щось.....аніж взяти свою дурну голову в руки, виправити мізки і діяти..... для Олега головним пріоритетом у житті було діяння. Треба щось робити, якщо в голову нічого корисного не лізе то ліпше просто ходити по кімнаті за сидіння у ліжку. Рух, треба діяти і бути завжди у русі...

Звичайно, шо такий спосіб активного життя інколи рятував його гепу від пригод, але все частіше така спритність його підводила. Не було постійності в його житті, ані трохи. Усі відносини не були тривалі, тільки має дівчину, одразу йде рухлива активність і його очі вже вилупилися на файні сіднички у коротких спідничках. Постійної праці теж не було, кілька разів прогорав на спробах забахати бізнес. Ніби щось вже відать може бути, як одразу він вкладає гроші в новий нульово-рівневий варіант якогось сумнівного діла. Пару разів ледве не спалився за торгівлею трави, одного разу "блакитні погони" приперли, та зміг відкупитися. Ось якось так і коротав своє абсолютно без сенсу існування. Але цей майже новий рік видався напрочуд гімняним... Праці не було, дівки нема, грошей нема, ще й у карти просрав значні грошики. Хоч камінь до шиї і стрімголов у Дніпр....але навіть це не був варіант для Олега, стрьомно дуже.. Ну і шо робити? Останній тиждень перед святом він задавався цим питанням щохвилини. Був в нього один кореш Вовка,  спеціаліст по паранормальним наукам і з'явізкам. А простіше кажучи травокур зі стажем, який щоденно впарював якусь бридню бабусям і "девочкам-целочкам". Він навіть записався до лав Свідків Ієгови, аби під їхню діяльність і трьох напасів штирило довше... Так от, прийшов він до Вови, звичайно по пятці за знайомство.... А там вже витаючи в небесах слово за слово, і Олег розповів , що його турбує. От тут би Вові курнути б ще і замовкнути, але ні..... Маестро Дебіл вже прокинувся у мізках цього хлопця.... І його блін понесло.........   
 - Слухай Олегу, я чув, що речі котрі ти вимовляєш мають магічну силу матеріалізуватися... Спробуй проговорити усьо шо ти хош кілька разів і уявити це собі... Ото буде прикол якщо вийде.
 -Вов, ти шо, обдолбався по повній.....??!!!! Це шо таке, твоя матеріалізація? Яка до дідька матеріалізація. Ти мені навіть не  даси пояснення значення цього слова, перш ніж кидатися закордонними матюками знай що городишь. 
 - Олеже, тобі що у падлу спробувати. Ну добре маю інший спосіб, я в язичницькиій книзі нахватався різних знань. Ти знаєш, чому у казках завжди щось просять і чари діють до 12 ночі, я тобі зуба даю що це не просто так. До 12 треба буде вспіти залагодити усі справи. А Новий Рік супер можливість для тебе.
Це все байки, це не для мене. Мені треба щось дієве, треба діяти. Бути у русі.

  Ще година такого нервування мізків і весь конопляний дурман вивітрився із їхніх дурних голів. Треба було рухатися далі, потрібен рух...  Олег пішов від Вови з ніякими відчуттями. Його проблеми й надалі залишалися актуальними і не вирішеними.... Хтось би сказав, що тільки диво його врятує, але Олег не вірив у дива, вважав, що дива то дивацтво для диваків. Але час припирав, було 31 грудня, а гроші час віддавати, і в душу Олега закралася маленька думка, може все -таки спробувати. Трапляються ж речі котрі люди називають дивом, Божим провідінням, фортуною. Аби була більша ймовірність він вирішив спробувати усе й одразу. Погадав аби думки матеріалізувалися, пішов свічку поставив, помолився до Того хто вгорі...... ліг на ліжку і став чекати, це був перший раз коли він не рухався, а просто чекав..... До 12 залишалося кілька хвилин, а може, може все - таки, щось буде? Ця думка непокоїла його серце. Б'є годинник перший раз. "Ну от і все" - подумав Олег. Годинник пробив дванадцять разів, і чари зникли, зникли ті чари, котрих і не було. Ніщо не змінилося. Олег засміявся і подумки зневірився у все, що існує...

До речі Вова казав, що зуба дасть, що подіє........ Зуба він таки дав, аж два.........